Упродовж багатьох років я працюю в галузі раціонального дизайну ліків, який поєднує молекулярну біологію, синтетичну хімію та біоінформатику. Останнім часом мене зацікавили природні сполуки як джерело нових біологічно активних сполук для розробки лікарських засобів. Ми з колегами нещодавно отримали потужне фінансування від НФДУ і придбали сучасні прилади для хімічного аналізу природної сировини. Ми зацікавлені у співробітництві з українськими вченими, які працюють в цій галузі. Пишіть. Обʼєднуємося. Гуртом ефективніше проводити спільні дослідження, подавати проєкти для фінансування.

Ефективність фітопрепаратів, на мій погляд, важко оцінити методологією доказової медицини (англ. Evidence-Based Medicine (ЕВМ)).

Я навіть опублікував невелику статтю, в якій поділився деякими думками щодо того, що ЕВМ має обмеження в оцінці ефективності не лише фітопрепаратів (дієтичних добавок), а й звичайних ліків.

В українському інформаційному соціумі, який повʼязаний з медициною, сформувалася певна група хамовитих прибічників ЕВМ, які істерично реагують на її критику, не розуміючи як, власне, вона влаштована. У соціальних мережах «несуть вони правду в народ» про ЕВМ. Проте читаєш їхні «доказові тексти» і згадується призабуте «Вчення марксизму-ленінізму вірне, тому що воно вірне». Після спілкування з ними у Facebook у мене закралася підозра, що їх не так турбує «доказовість доказової медицини», як слава і визнання соціальномережевих блогерів. Але ж як їм далеко, зарозумілим, до знаменитого MedGoblin, оскільки немає в них бажання ані читати, ані аналізувати, ані вникати та вчитися.

Отже, перша, філософська проблема доказової медицини. 

Клінічні дослідження майбутніх ліків виконуються для того, щоб довести ефективність препарату. Доказовість буває різних порядків. Для цього навіть застосовується поняття «ієрархія доказовості», яка ділиться на рівень доказовості та клас рекомендацій. Рівнів доказовості всього чотири: А, В, С і D. Щодо класів рекомендацій, то ця класифікація заснована на ступені згоди фахівців за часткою користі й ефективності досліджуваного терапевтичного методу.

Якщо коротко, то для оцінки ефективності терапевтичних засобів застосовується складна система ієрархії доказовості, яка базується на субʼєктивних судженнях експертів. То про яку наукову доказовість можна говорити?

Цитую статтю, що присвячена ієрархії доказовості «Реальний світовий провал доказової медицини»: «EBM прагне до наукових стандартів найкращого способу лікування хвороби та визначення її причини, але не визнає, що науковий метод непридатний для прийняття медичних та інших рішень у реальному світі. EBM також помилково припускає, що докази можуть бути об’єднані та застосовані відповідно до ієрархії, яка визначається авторитетом методу, за допомогою якого вони були отримані. Якби EBM мав дійсні теоретичні, практичні чи емпіричні основи, не було б ієрархії доказів». 

Отже, якщо 2+3=5, то для чого тут потрібна ієрархія доказів? Чи, може, група кокранівських експертів доказової медицини вирішить, що 2+3=4.8?

Авторські матеріали про доказову медицину читайте в розділі «Навколомедичні нотатки» цього сайту.

Якщо ви зацікавлені в пошуку партнерів для співпраці, проведенні спільних наукових досліджень або підготовці спільних проєктів із фітотерапії, запрошую до обговорення цих тем.

д.х.н., проф. Сергій Ярмолюк
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України