Нещодавно у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького відбулася міжнародна наукова конференція «Сучасна хімія ліків», яка тривала 15–17 жовтня 2026 року.

Чесно кажучи, багато тверджень про величезний потенціал української науки в розробці нових ліків я читаю вже не вперше. Проте цього разу мені захотілося висловити власну думку.

Я ознайомився з матеріалами конференції. На мій погляд, конференція мала переважно науково-освітній характер і не дала відповідей на практичні запитання. Які стратегічні напрями розвитку потенційно сприяють розробці нових ліків в Україні та як налагодити співпрацю академічної науки з фармацевтичним бізнесом?

Мета цієї статті полягає в тому, щоб започаткувати дискусію між українськими науковцями та представниками фармацевтичних компаній, які займаються виробництвом лікарських засобів. Йдеться про реальні можливості науки, конкретні проблеми та формати співпраці з бізнесом.

Отже, що я думаю про перспективи розробки нових ліків в Україні?

Українська фармацевтична промисловість переважно спеціалізується на генеричних препаратах. Розроблення принципово нових ліків, особливо препаратів першого у своєму класі (first-in-class), залишається рідкістю. Власне, такі розробки мені не зустрічались.

Чи повинні українські компанії самостійно створювати інноваційні лікарські засоби?

У світі фармацевтична індустрія працює за різними моделями. Одна з них передбачає своєрідний ланцюг розробки нових ліків. Невеликі біотехнологічні компанії та академічні лабораторії знаходять нові біологічно активні речовини, досліджують їхні властивості, патентують перспективні результати. Далі ці розробки можуть передаватися більшим компаніям, які мають фінансові можливості для доклінічних і клінічних досліджень. На завершальних етапах нерідко долучаються великі фармацевтичні корпорації.

Такий розподіл праці дає змогу невеликим колективам брати участь у створенні нових ліків без проходження всього циклу розроблення нових препаратів.

В Україні фармацевтичним компаніям часто бракує ресурсів, досвіду та інфраструктури для повного циклу інноваційних розробок. Крім того, багато компаній, з якими мені доводилося обговорювати можливість співпраці, не виявляли особливого інтересу до наших наукових розробок.

Приємним винятком є компанія «Юрія-Фарм». На мій погляд, завдяки позиції її засновника та інтелектуального лідера Миколи Івановича Гуменюка компанія приділяє увагу перспективним науковим дослідженням українських учених, що позитивно впливає на її розвиток.

Я бачу три напрями, які заслуговують на увагу науковців та фармацевтичного бізнесу.

1. Продавати не «готові ліки», а результати наукових досліджень

На наукових форумах часто говорять про мільярди доларів, необхідні для створення нового препарату. Але українським науковим установам не обов’язково самостійно проходити весь цей шлях.

Реалістичніша мета — знаходити біологічно активні сполуки, досліджувати молекулярні мішені, розробляти оригінальні підходи до лікування, патентувати результати та продавати або ліцензувати їх фармацевтичним компаніям.

Наш досвід роботи в Інституті молекулярної біології і генетики НАН України свідчить, що такі розробки можуть мати комерційний інтерес. Проте залишається проблема передачі бізнесу інтелектуальної власності.

Свого часу я неодноразово писав про недоліки української системи патентування та передачі прав на наукові розробки. Зокрема, про складнощі укладання договорів між державними науковими установами та приватними компаніями. Чи змінилося законодавство щодо передавання патентів і майнових прав від державних наукових установ приватному бізнесу?

Бізнесу потрібні зрозумілі права на використання розробки й передбачувані фінансові умови: викуп майнових прав або ліцензійна угода з чіткими строками та виплатами.

Мені було б дуже цікаво дізнатися, скільки патентів установи НАН України продали або передали за ліцензією бізнесу за останній рік. Підозрюю, що таких випадків небагато. Але хотілося б побачити реальну статистику.

Науковим установам потрібні професійні, не «на папері», підрозділи, які займатимуться патентуванням, оцінюванням комерційного потенціалу та пошуком партнерів в Україні й за кордоном.

Хотілося б отримати від фахівців із патентного права практичні рекомендації: які процедури необхідні, які документи готувати та як захищати інтереси науковців. На жаль, фахівці з патентного права не були запрошені на конференцію у Львові. Врешті-решт, їх ніколи не запрошують на подібні конференції.

Поряд із тим, науковці повинні мати реальну матеріальну зацікавленість у комерціалізації результатів своєї праці, хоча це вже сфера відповідальності адміністрації наукових установ.

2. Дієтичні добавки на основі лікарських рослин

Другий, на мій погляд, напрям співпраці бізнесу і науковців — це створення нових дієтичних добавок. Водночас чергова суміш вітамінів і мінералів навряд чи має значну наукову перспективу.

Інтерес можуть становити продукти з чітким складом, підтвердженою якістю, обґрунтованою біологічною активністю та зрозумілою конкурентною перевагою. Для їхнього виходу на ринок не потрібен повний цикл доклінічних і клінічних досліджень, що необхідний для нового лікарського засобу.

Український ринок переповнений дієтичними добавками. Переважна більшість добавок мають схожий склад і подібні рекламні обіцянки та конкурують переважно маркетингом, а не доведеними відмінностями в якості, стандартизації чи біологічній активності.

Натомість перспективними можуть бути лікарські рослини, особливо ті, які традиційно використовують в Україні. Ми маємо природні ресурси, традиції фітотерапії та фахівців для дослідження рослинної сировини. Проте якість цієї сировини є досить серйозною проблемою. Складається враження, що українські компанії переважно імпортують рослинні екстракти, зокрема з країн Південно-Східної Азії, не маючи власного виробництва.

За результатами лабораторних досліджень я неодноразово стикався з китайськими екстрактами, хімічний склад яких викликав величезні сумніви. Іноді було незрозуміло, чи справді продукт виготовлений із заявленої рослини та містить характерні для неї речовини.

Українська наука могла б запропонувати бізнесу перевірку справжності сировини, аналіз хімічного складу, стандартизацію екстрактів, контроль якості партій і дослідження біологічної активності. Це підвищило б конкурентоспроможність продуктів і відрізнило б їх від суто маркетингових пропозицій. Власне, такий підхід давно вже використовують західні виробники дієтичних добавок на противагу національним, які надають перевагу фармпредставникам.

Дієтичні добавки не є лікарськими засобами, тому їх не можна рекомендувати як препарати для лікування захворювань. Але це реальний напрям, у якому наукові дослідження можуть створювати додану вартість для виробника.

3. Етнофармакологія та створення ліків на основі рослин

Третій напрям — це етнофармакологія, тобто наукове дослідження традиційного використання лікарських рослин та інших природних засобів.

Сучасний лікарський препарат не обов’язково має бути окремою молекулою. Ним може бути й стандартизований рослинний препарат, що містить комплекс біологічно активних речовин.

Цікавий приклад, а можливо, і тенденцію дають Сполучені Штати. Американське Управління з контролю за якістю харчових продуктів і лікарських засобів (FDA (Food and Drug Administration)) має окремі рекомендації щодо розробки так званих botanical drugs, тобто лікарських препаратів рослинного та іншого природного походження.

Станом на жовтень 2026 року FDA схвалило чотири такі препарати: Veregen, Mytesi, Filsuvez і NexoBrid. Перші три зареєстровані за процедурою схвалення нових лікарських засобів, четвертий — за процедурою ліцензування біологічних препаратів. Усі вони містять складні суміші природних речовин, а не одну індивідуальну молекулу. Це лікарські засоби, для яких оцінювали якість, безпеку та ефективність, а не звичайні дієтичні добавки.

Ще цікавіше, у вересні 2026 року FDA оголосило про збір пропозицій щодо вдосконалення підходів до розроблення та реєстрації таких препаратів. Отже, цей напрям стає предметом активного обговорення навіть у США, у країні, яка до цього часу, на противагу Європі й Азії, не визнавала рослини як лікарські засоби.

Для України цей напрям особливо цікавий. Ми маємо традиції використання лікарських рослин, доступ до сировини та фахівців із природних сполук, аналітичної хімії, молекулярної біології й комп’ютерного моделювання.

Рослинний екстракт є складною сумішшю речовин, здатних впливати на різні молекулярні мішені. Вивчення таких взаємодій може відкрити нові фармакологічні ефекти, дати можливість розробити ліки проти складних метаболічних хвороб, зокрема діабету.

Саме тут я бачу можливість створення оригінальних українських розробок, які згодом можуть стати основою лікарських препаратів.

Що ж нам робити?

Українській науці потрібно менше говорити про абстрактну здатність створювати ліки світового рівня і більше зосереджуватися на конкретних результатах, які можна запропонувати фармацевтичному бізнесу вже сьогодні й отримати кошти для наукових досліджень.

Пошук біологічно активних сполук, патентування перспективних розробок, стандартизація рослинної сировини, дослідження традиційних лікарських рослин і створення на їхній основі нових препаратів — напрями, у яких українські вчені можуть працювати вже зараз.

Мені хотілося б почути думку представників українських фармацевтичних компаній. Які академічні розробки могли б їх зацікавити та що заважає налагодити ефективну співпрацю?

Буду вдячний за критичні зауваження, доповнення та конкретні пропозиції від науковців і представників фармацевтичного бізнесу, які мають практичний досвід розроблення лікарських засобів та комерціалізації наукових результатів.