Коли я читаю чергову оптимістичну публікацію про те, як українські вчені будуть створювати нові ліки і впевнено виходити на світовий ринок, мені відразу хочеться уточнити одну приземлену подробицю: а хто саме оплатить дослідження, патентування й роботу людей, які мають довести ці розробки до стану, коли ними зацікавиться фармацевтична компанія?

Власне, саме ці можливості державних наукових установ я оцінюю досить скептично, бо для такої роботи потрібні гроші, обладнання й фахівці, яких у нас бракує, хоча, судячи з оптимістичних публікацій, усе це десь їхні автори вже знайшли, просто нам поки що не сказали, де.

Почнімо з того, що потрібно отримати цікаві результати, які можна запропонувати бізнесу, а тут низькі зарплати, нестача обладнання, молодих кадрів і коштів на експерименти вже помітно зменшують наші шанси, хоча в розповідях про майбутній вихід на світовий ринок такі подробиці автори зазвичай пропускають, щоб, мабуть, не псувати загального враження від своїх оптимістичних публікацій.

Ну добре, припустімо, ви синтезували цікаву молекулу й навіть отримали обнадійливі результати скринінгу, скажімо, у Національному інституті раку США, але це ще не означає, що тепер залишилося оформити патент, дочекатися фармкомпанії з мішечком грошей й усім разом порадіти «українським» лікам.

Щоб зацікавити фармкомпанію, мало синтезувати речовину й показати, що вона десь на щось подіяла, бо потрібно ще перевірити, наскільки добре вона діє, чи діє саме там, де потрібно, і чи не робить заодно чогось небажаного, а це вже багато біологічних тестів і чималі гроші, причому знижки за те, що ви з бідного державного інституту й працюєте переважно на ентузіазмі, вам ніхто не запропонує.

При цьому про патентний захист результатів потрібно подумати ще до публікації, бо можна старанно збільшити кількість наукових статей для річного звіту, розповісти всьому світу про свою перспективну молекулу й заодно ускладнити собі можливість її запатентувати.

Теоретично вам з патентуванням має допомогти патентний відділ інституту, але коли людям платять стільки, що незрозуміло, як вони взагалі залишаються на роботі, очікувати ще й оцінки комерційних перспектив вашої молекули, підготовки заявки та пошуку зацікавленої компанії було б досить оптимістично, тому відділ на папері є, а по реальну допомогу доводиться звертатися деінде.

У НАН України є Центр досліджень інтелектуальної власності та трансферу технологій, про існування якого я, чесно кажучи, дізнався, коли готував цю публікацію, і наскільки ефективно він працює, мені важко сказати, тому буду вдячний тим, хто поділиться власним досвідом, але під час підготовки тексту сайт центру працював трішки криво, тож даю посилання, щоб кожен міг перевірити сам.

Ну добре, ви виявилися щасливчиком, отримали цікаві результати й подбали про їхній патентний захист, тож тепер можна запропонувати фармацевтичній компанії купити права на розробку або отримати ліцензію на її використання, але мій досвід спілкування з українськими компаніями свідчить, що інтересу до таких пропозицій у них немає, оскільки їхній бізнес зосереджений на генериках, тобто препаратах, які відтворюють оригінальні ліки з уже відомими діючими речовинами.

Тому, коли читаєте, що компанія «Дарниця» випустила чергові «нові ліки», бажано уточнити, що саме там нове, бо поповнити свій асортимент генериком і взятися за нову молекулу, щодо якої ще потрібно з’ясувати, чи стане вона препаратом узагалі, означає погодитися на зовсім різні фінансові витрати та ризики.

Приємним винятком із мого власного досвіду є «Юрія-Фарм», де є постійний інтерес до нових розробок, тож, якщо у вас є щось цікаве, рекомендую до неї звертатися, і таку позицію компанії я пов’язую з її засновником Миколою Івановичем Гуменюком, далекоглядною і патріотичною людиною.

Якщо ж серед українських фармкомпаній партнера не знайшлося, залишається вийти на міжнародний рівень, у США чи Європу, як нам і радять в оптимістичних публікаціях, але для цього доведеться подбати про патентний захист в обраних країнах, бо український патент автоматично там не діє.

І тут знову виникає питання грошей, оскільки і саме патентування, і послуги відповідних фахівців коштують чимало, а в державному інституті коштів на це зазвичай обмаль, причому навіть якщо їх знайти, жодної гарантії, що західна компанія придбає права чи ліцензію й ваша розробка колись стане ліками, вам разом із патентом не видадуть.

Відповідно, якщо грошей і партнера не знайшли, кладіть патент на поличку й використовуйте його для звітів, бо до звіту його додати значно простіше, ніж до портфеля міжнародної фармацевтичної компанії.

Якщо ваш досвід інший, якщо вам вдалося передати розробку бізнесу або ви можете розповісти, на якому етапі все зупинилося, напишіть у коментарях, поділіться своїм досвідом з колегами.

Я ж у наступній публікації поділюся тим, який вихід із цієї ситуації бачу сам.